15. 3. 2024: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Нове значіня, Обіцям любов, Моя єдина..., Стрїла любови, Посидь при мі, Хвалю... (Стихы)

Елена Хомова-Грінёва

Нове зачінать

Голы слова остали

на покорченім папірю,

до огня їх шмарю,

смотрю як весело

танцюють

послїднїй чардаш

і польку.

З покоём дыхам

чмуд одыйденого

вчерашнёго дня,

сивый попіл

закрыв давны слїды.

Одышло старе,

вітам нову тайну

завтрашка,

найджену днешню любов

беру зо собов

до зайды...

 

Обіцям любов

Туга любови

не выблїдне,

не стратить силу

ани віру,

по твому боцї

виджу будучность

ясну, смілу.

Ты хыбаючій фалаток

в жывотї,

в сердцю моїм.

Любов обіцям,

вірность дати можу,

як праву руку

на хрест Господен

положу.

 

Моя єдина...

Твоя манія,

твоя надїя,

твоя любов,

зо сердця твоя

усмішка на лице

приходить,

чістота твоёй

душы

путёв тя провадить.

Выйду до поля,

на Урат,

назберам тобі

букету дикых

червеных маків.

Може не выйду

з нима на сміх,

бо ты моя єдина,

ты мій світ.

           

 

Стрїла любови 

Чорна ніч плаче,

а я з радости

втерам очі,

стрїла любови

претла сердця.

Во тмі по каменях

в недалекім ярочку

танцює быстра вода.

А нам обидвом

засвітив місячок

щастём з неба...

 

 

Посидь при мі

Не сповнить ся

мі туга.

Посидь при мі,

моя потїхо,

чуєш наоколо

чудесне тихо?

Вітор задримав,

не отварять дверї,

не погладить,

не збачіть

красу

біленького тїла,

твердо заспала земля,

надарьмо не глядай

страченый ключ

мілой

од замкнутого сердця.

 

 

Хвалю...

Нашу любов,

поцїлункы,

засыпали білы квіткы

зо строму в гаю,

пахота маю,

щастя нас двох

в розпуку жытя,

за ту красу

низенько клоню ся

і небеса хвалю.

 

(З приправлёваной книжкы авторкы – Любов сердця.)